Автор: Врублевський Олександр, експерт з питань діяльності старост та співробітництва територіальних громад. 

 

Останнім часом користувачі сайту Всеукраїнської асоціації громад та першого професійного сайту «СТАРОСТА ПРОФІ» досить часто цікавляться питаннями, які стосуються сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності депутатами місцевих рад, старостами та деякими іншими посадовими особами місцевого самоврядування. Враховуючи, що отримані запитання об’єднує спільна тема, було вирішено підготувати на їх основі узагальнену публікацію, яка відповідала б щонайменше на два найбільш поширених запитання:

■ чи може староста, спеціаліст або інша особа, яка обіймає посаду в апараті сільської, селищної, міської ради чи її виконавчому комітеті бути депутатом тієї ж ради?

■ чи може особа, яку було обрано депутатом сільської, селищної, міської ради працювати у цій же раді на постійній основі чи бути старостою?

Якщо людина одночасно є посадовою особою місцевого самоврядування і депутатом відповідної ради, то право та обмеження на суміщення (поєднання) роботи з іншими видами діяльності доцільно буде розглянути з позицій правового статусу і депутата місцевої ради, і відповідної посадової особи місцевого самоврядування.

Відповіді на поставлені запитання допоможе нам віднайти правовий аналіз деяких приписів законодавчих актів, до яких належать:

● Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР (далі – Закон № 280/97-ВР);

● Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 р. № 2493-III (далі – Закон № 2493-III);

● Закон України «Про статус депутатів місцевих рад» від 11.07.2002 р. № 93-IV (далі – Закон № 93-IV);

● Закон України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 р. № 1700-VII (далі – Закон № 1700-VII).

Депутат сільської, селищної, міської ради. У статті 25 Закону № 1700-VII встановлено обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у тому числі депутатів місцевих рад. Зокрема, їм забороняється:

● займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України;

● входити до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляють інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді), ревізійній комісії господарської організації), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.

Втім, ці обмеження не поширюються на депутатів місцевих рад (окрім тих, які здійснюють свої повноваження у відповідній раді на постійній основі).

Поруч з цим, частина 1 статті 6 іншого закону (№ 93-IV) визначила, що депутат місцевої ради здійснює свої повноваження, не пориваючи з виробничою або службовою діяльністю. Це означає, що депутат місцевої ради, будучи працевлаштованим, на час свого депутатства може продовжувати працювати за основним місцем роботи. Іншими словами, для виконання обов’язків депутата відповідної ради особі, яка була ним обрана, не потрібно звільнятися зі свого місця роботи.

Інша норма цієї ж статті (частина 2) встановила, що депутат місцевої ради, обраний секретарем сільської, селищної, міської ради, головою, заступником голови районної, обласної, районної у місті ради, працює у відповідній раді на постійній основі і не може суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, у тому числі на громадських засадах (за винятком викладацької, наукової та творчої у позаробочий час), займатися підприємницькою діяльністю, одержувати від цього прибуток, якщо інше не передбачено законом.

Як ми бачимо, за загальним правилом, депутат місцевої ради не може працювати в раді на постійній основі, за винятком чітко визначеного переліку посад, на які було обрано відповідних депутатів місцевої ради. Поруч з цим, таким депутатам забороняється ще й суміщати свою службову діяльність з іншими законодавчо визначеними видами діяльності.

Що стосується посадової особи місцевого самоврядування, то нею є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету (абзац тринадцятий статті 1 Закону № 280/97-ВР).

Стаття 12-1 Закону № 2493-III встановлює, що посадові особи місцевого самоврядування зобов’язані дотримуватися правил запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, передбачених Законом України «Про запобігання корупції».

Стаття 25. Обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності Закону № 1700-VII визначила, що посадовим особам місцевого самоврядування, як і депутатам місцевих рад теж забороняється:

● займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України;

● входити до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляють інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді), ревізійній комісії господарської організації), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.

Якихось виключень щодо посадових осіб місцевого самоврядування вказана вище стаття не передбачає, як це, наприклад, має місце щодо депутатів місцевих рад, які не здійснюють свої повноваження у відповідній раді на постійній основі.

Не зважаючи на множинність норм, які стосуються заборон та обмежень щодо сумісництва та суміщення депутатами місцевих рад та посадовими особами місцевого самоврядування з іншими видами діяльності, є одна норма, яка на тлі всіх інших норм, що стосуються розглядуваної теми дозволяє сформулювати остаточні відповіді на запитання, сформульовані на початку цієї публікації. І такою нормою є стаття 7 Закону № 93-IV, яка закріпила такий припис: «Депутат місцевої ради, який перебуває на посаді керівника місцевого органу виконавчої влади чи на іншій посаді, на яку поширюються вимоги Конституції та законів України щодо обмеження сумісництва, не може поєднувати свою службову діяльність на цій посаді з посадою сільського, селищного, міського голови, секретаря сільської, селищної, міської ради, голови та заступника голови районної у місті, районної, обласної ради, а також з іншою роботою на постійній основі в радах, їх виконавчих органах та апараті».

Таким чином, спеціаліст сільської, селищної, міської ради, староста та інша особа, яких закон відносить до посадових осіб місцевого самоврядування, не може виконувати службові обов’язки депутата ради, а депутат ради своєю чергою не може обіймати посади в раді, оскільки на нього поширюються обмеження щодо заборони сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності.

Отже, за результатами проведеного аналізу відповідних норм законодавчих актів можна сформулювати відповіді на поставлені нами запитання, а саме:

■ староста, спеціаліст або інша особа, яка обіймає посаду в апараті сільської, селищної, міської ради чи її виконавчому комітеті є посадовими особами місцевого самоврядування, а отже не можуть одночасно бути депутатами тієї ж ради та виконувати обов’язки депутата місцевої ради;
■ особа, яку було обрано депутатом сільської, селищної, міської ради не може працювати у цій же раді на постійній основі (за винятком, коли такого депутата було обрано секретарем сільської, селищної, міської ради), а також не може бути старостою.

І наостанок, ще декілька думок. Сучасний стан правового врегулювання питань щодо обмеження сумісництва та суміщення посадовими та деякими виборними особами є досить розпорошеним та складним для однозначного розуміння та правильного застосування на практиці. Виправити наявну сьогодні ситуацію можна, але для цього потрібен певний час. Спочатку, на мій погляд,  необхідно було б відмовитися від практики встановлення різного роду обмежень у законах про місцеве самоврядування, службу в його органах та щодо статусу депутатів місцевих рад. Достатньо було б по одній відсильній нормі у кожному із таких законів, щоб адресні обмеження щодо сумісництва та суміщення можна було б віднайти в одному законі – «Про запобігання корупції». А для цього потрібно буде відкоригувати деякі його положення з таким розрахунком, щоб вони були в розумних межах деталізовані та головне – зрозумілими для тих осіб, на яких поширюються.