У Великоберезнянській громаді на Закарпатті від початку війни було розміщено значну кількість внутрішньо переміщених осіб. Водночас кількість жителів зросла майже на 30%. Там знайшли тимчасовий притулок 2630 осіб, в тому числі 580 дітей, 1270 жінок та 340 людей похилого віку.
Частину з них розмістили в 7 закладах комунальної власності (400 ліжкомісць), частину – в приватному секторі. В 4 закладах ВПО забезпечувались гарячим харчуванням, в 3 закладах отримували найнеобхідніше – роздали 450 продуктових наборів, засоби гігієни та одяг.
В громаді одразу взялись за облаштування максимально комфортні умови перебування переселенців. Власного ресурсу не вистачало. Великоберезнянський селищний голова пан Богдан Кирлик вів перемовини з закордонними партнерами і, як результат, у громаду почала надходити допомога, якої вистачило не лише для своїх ВПО, а нею можна було ділитися і з іншими громадами.
Тому Великоберезнянська громада вирішили передавати вантаж іншим громадам, що опинилися в скрутних умовах та доєдналася до ініціативи «Згуртовані громади», яку реалізовує Всеукраїнська асоціація громад за підтримки Програми USAID з аграрного і сільського розвитку – АГРО.
Загалом Великоберезнянська громада відправила більше 200 тонн вантажу. Це і у Запорізьку область, Бучу, Ніжин, Бровари та громадам Миколаївської, Дніпропетровської (Маломихайлівська ТГ), Донецької (Криворізька ТГ), Київської (Петрівська та Великодимерська ТГ) і навіть Закарпатської (Полянська, Костринська, Ставненська ТГ) областей.
Голова Великоберезнянської громади показав себе антикризовим менеджером, здатним проводити переговори із закордонними партнерами – риса, яка допоможе в майбутньому вести перемови про інвестиції в свої громади.
