Популізм, відсутність стимулів для розвитку, провал наскрізності та потреба модернізації управлінської структури – це лише частина викликів, які сьогодні заважають ефективній реалізації ветеранської політики на місцях.
Про це член Правління ГО «Простір можливостей», член ГС «Коаліція ветеранських просторів» Ярослав ПАВЛОВСЬКИЙ вів діалог з учасниками II Діалогового заходу, до якого приєднались голови громад з 7 регіонів – Черкаської, Київської, Вінницької, Одеської, Кіровоградської, Миколаївської та Луганської областей, а також фахівці із супроводу ветеранів та представники ОМС, які опікуються ветеранською політикою на місцевому рівні, експерти та представники громадськості.
У межах заходу Я.Павловський презентував чіткий перелік ключових проблем та викликів ветеранської політики в Україні.
ВИКЛИК №1. ГЕП (провал) наскрізності
Система супроводу ветерана/ветеранки, члена його родини, УБД, демобілізованої особи передбачає роботу як у військовому середовищі, так і в цивільному. Коли ми питаємо, що треба військовослужбовцю на службі, то одна з потреб – забезпечення базових потреб його сім’ї (наприклад, надання дров для опалення тощо). Коли служба завершується і захисник повертається додому, у громаду, він переходить в цивільне середовище, але зв’язки з військовим середовищем не зникають. Саме тому ми говоримо про наскрізну природу системи супроводу, яка буде завжди.
ВИКЛИК №2. ПОЛІТИЧНА ВОЛЯ. НЕКОРЕКТНЕ РОЗУМІННЯ СУТНОСТІ ВЕТЕРАНСЬКОЇ ПОЛІТИКИ
Потрібне коректне розуміння, що таке ветеранська політика. Це безпекова оборона, це відновлення людського капіталу, це економічна та соціальна стійкість, це повага, подяка, пошана, а не тільки соціальний захист не патерналізація.
ВИКЛИК №3. АЛГОРИТМИ ВЗАЄМОДІЇ ТА МАРШРУТИ ПЕРЕСКЕРУВАННЯ
У військовому середовищі працюють свої учасники процесу — офіцери з питань морально-психологічного забезпечення (3П), представники ТЦК, служби підтримки. Водночас у цивільному секторі — фахівці із соціальної роботи, сімейні лікарі, кар’єрні радники, ЦНАПи, поліція, HR-фахівці на підприємствах. Проте між цими системами майже немає координації та комунікації. Вони мають бути не просто знайомі один з одним — між ними повинна працювати система. Має бути передача інформації за протоколами, маршрути перенаправлення, алгоритм взаємодії. Без цього жодна служба супроводу не запрацює ефективно. Саме тому всі фахівці громади повинні бути навчені за єдиною методикою, адже ветеран — це складний клієнт, який може потребувати допомоги в різних ситуаціях.
ВИКЛИК №4. МОДЕРНІЗАЦІЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ СТРУКТУРИ
Кожна громада повинна мати профільного заступника голови, який відповідає за ветеранський напрям у громаді. Це має стати обов’язковою складовою управлінської системи.
Також слід створювати окремі структурні підрозділи, але не в межах управління соціального захисту, а засновувати спеціалізовані комунальні установи/заклади, які забезпечуватимуть роботу фахівців із супроводу ветеранів.
ВИКЛИК №5. КОРЕКТНА ПРОГРАМА ПІДТРИМКИ ВЕТЕРАНІВ ТА СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ ГРОМАДИ
Кожній громаді важливо замінити пільги та виплати на стимули та сервіси для ветеранів. Прописуючи програми підтримки ветеранів, потрібно розуміти, що ті заходи, які зазначаються в Програмі, мають зробити життя комфортним не тільки для ветерана, але й для громади, у якій він живе, щоб розвивалась місцева інфраструктура.
ВИКЛИК №6. РОБОТОДАВЦІ – ПАРТНЕРИ, А НЕ ГАМАНЦІ
Соціально-економічна реінтеграція – на робочих місцях. Адже роботодавці є носіями не лише ресурсів, але і можливостей. Тому треба переглянути підхід до співпраці з роботодавцями та припинити сприймати бізнес лише як джерело фінансування соціальних ініціатив.
Для багатьох вони — це просто “гаманці”, з яких потрібно взяти кошти на соціальні потреби. Але це хибний підхід. Коли ми говоримо про соціально-економічну реінтеграцію ветеранів, більшість процесів відбувається саме в трудовому колективі.
Саме роботодавці відіграють ключову роль у формуванні середовища поваги, підтримки та професійного розвитку ветеранів. Тому місцевій владі через програми варто залучати бізнес не як донорів, а як партнерів.
ВИКЛИК №7. ПОПУЛІЗМ ТА ПОЛІТИЧНА ДОЦІЛЬНІСТЬ
«Ми бачили випадки, коли ветеранів призначають на керівні посади лише для зменшення суспільної напруги чи для політичних дивідендів. Це – дискредитація. Якщо ветеран пройшов підготовку і справді може бути управлінцем — це ідеальна історія. Але використовувати його для політичного піару — неприпустимо», — наголосив член Правління ГО «Простір можливостей», ГС «Коаліція ветеранських просторів» Ярослав ПАВЛОВСЬКИЙ.
Він також підкреслив, що ветеранська політика має будуватися на професійній основі, а не на політичних гаслах. На жаль, використання ветеранів у політичному протистоянні є майже неминучим, тому важливо готувати їх до цього процесу, щоб вони могли діяти свідомо й зберігати довіру суспільства.
Нагадаємо, що Діалоговий захід є складовою частиною проєкту «Громади – ветеранам: підвищення спроможності системи ОМС у ветеранській сфері», що його асоціація реалізує за фінансової підтримки Міжнародного фонду “Відродження” у партнерстві з ГО “Простір можливостей”.
Проєкт покликаний об’єднати зусилля місцевої влади та ветеранської спільноти на розвиток у громадах можливостей з реінтеграції ветеранів і ветеранок, підтримки членів їхніх родин.
Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».